ПРИЗО́ВНИ́ЦЬКИЙ, зо́вни́цька, зо́вни́цьке. Прикм. до призо́вни́к. Доведеться дечим поступитися й отим самовпевненим, пихатим непманам, що виповзли, немов ховрахи з нір, стоять он біля своїх крамничок, дивляться на призовницьку колону, посміхаються глузливо (Збан., Сеспель, 1961, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 622.