ПРИЗО́ВНИ́Й, зо́вна́, зо́вне́. Стос. до призову (у 1 знач.) Павло Гречаний.. був за машталіра і віз новобранців на призовний пункт (Тют., Вир, 1964, 284); Блукали [хлопці] під деревами, чекаючи своєї черги з’явитися перед призовною комісією (Собко, Звич. життя, 1957, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 621.