ПРИЗОВИ́Й, а́, е́. Стос. до призу; пов’язаний із змаганням на приз. Призові місця завоювали на міжнародних кінофестивалях фільми Київської та Одеської студій «Тіні забутих предків», «Перевірено — мін немає» та «Вірність» (Мист., 6, 1965, 2); // Який завойовує призи в змаганнях. Тимур був призовий заводський жеребець, який мав уже славу на іподромах (Сміл., Зустрічі, 1936, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 621.