ПРИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чи́ш, док., перех.
1. Намічати віддати кому-небудь щось. Параска, зоставшись сама, зажила по-своєму. П’ятдесят рублів зоставив Йосип, з тих, що брат дав, сотню узяла вона від Якова, що батько призначив (Мирний, IV, 1955, 55); Мудрий рибалка призначив диковину ту [камбалу] в подарунок Первосвященику (Зеров, Вибр., 1966, 356); — Про дубки правильно згадав [механік]… Бідноті призначали, а Шумейко все собі хапонув (Шиян, Баланда, 1957, 119); // Визначати, встановлювати кому-небудь щось (зарплату, пенсію і т. ін.). — Тоді він призначив мені плату по десять, а далі по п’ятнадцять карбованців на місяць (Н.-Лев., IV, 1956, 311); В газеті «Вікна» в 1927 р. повідомлялося, що український радянський уряд призначив довічно Ользі Кобилянській пенсію в сумі 75 доларів щомісячно (Вітч., 12, 1965, 211); // Приписувати кому-небудь щось (ліки, лікувальні процедури). В разі необхідності лікар призначає також штучні препарати вітамінів, наприклад, аскорбінову кислоту, вітамін К та ін. (Хвор. дит. віку, 1955, 115); Бачачи, що Орлюк вже помирає, що йому лишилось якихось кілька хвилин життя, відійшов [хірург] до другого пораненого, не призначивши йому навіть перев’язки (Довж., І, 1958, 319); // Покладати обов’язок виконати що-небудь, присуджувати щось кому-небудь. [Сильвстр:] Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш, Які судити ти ще молодий. За це тобі єпітим’ю призначу — Вночі поклонів сорок поклади (Коч., П’єси, 1951, 14); — Якби вам особисто в руки Адольф Гітлер попався… Яку б ви йому кару призначили? (Гончар, III, 1959, 387); // Присвячувати кому-небудь щось. Коли розряд енергії шалений Ламає ядра атомів тверді, —.. свої труди учений На щастя людям признача тоді (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 6); // Намічати кому-небудь щось для тимчасового використання. На віче призначили Грицеву стодолу та й зараз-таки збили там із дощок підвищення (Март., Тв., 1954, 182); — Дехто став кричати і обурюватися, що коронний маршал призначив послам такі погані приміщення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 13).
2. Визначати наперед що-небудь. [Поет:] Не химеруй, кохана, бо мусимо до рана списати цей папір. [Муза:] Ти, наче землемір, призначуєш границі для «музи-чарівниці»… (Л. Укр., І, 1951, 299); На світанку комбат Чумаченко уже був призначив свій наступний КП біля станційної водокачки, ..хоча до водокачки лежали ще довгі неперейдені кілометри, а на самій станції ще гукали німецькі поїзди (Гончар, III, 1959, 362); // Намічати наперед кого-небудь для чогось. [Один лицар:] Ми просимо, щоб ви сами сказали, Хто має вам служить в которім танці.. [Анна (до молодежі):] Що ж, станьте в ряд, я буду призначати (Л. Укр., III, 1952, 352); Коли над ранок остаточно зважився [Аркадій] призначити кандидата у вішальники, то совість його до такої міри заспокоїлася, що Аркадія зламало на сон (Вільде, Сестри.., 1958, 20); // за кого. Ладити кого-небудь комусь у подружжя. — Малиманова за нього Настю призначає, от ми з Настею й говоримо про нього (Вовчок, Вибр., 1937, 95); // Домовлятися про час, намічати час здійснення чого-небудь. [Долон:] Ми призначили, щоб я вернувся, поки зійде місяць (Л. Укр., II, 1951, 271); Завтра на дванадцяту годину призначили початок фізкультурного свята (Донч., VI, 1957, 77).
Признача́ти (призна́чи́ти) поба́чення — намічати час і місце для зустрічі. Полк знявся з таборів, і тепер уже під самою казармою призначали бійці побачення своїм знайомим (Сміл., Зустрічі, 1936, 108).
3. Прирікати кому-, чому-небудь когось, щось. — Якась сила призначила тебе для мене, а мене для тебе (Н.-Лев., IV, 1956, 22); Підбурювані гетьманським командуванням і клинцівськими фабрикантами, німці все ж виступили проти Щорса, і тоді вночі богунці пустили під укіс чотири німецьких ешелони, і навіть дід Прокопенко зрозумів, що історія призначила йому високий сан гнівного судді (Довж., І, 1958, 150); [Кассандра:] Не може рабиня долі, Артеміда тиха, ні на хвилину запалить раніше, ні погасити місяця на небі проти того, як доля призначила ще споконвіку (Л. Укр., II, 1951, 275).
4. Надавати кому-небудь офіційне право займати якусь посаду, виконувати якісь обов’язки. Парламент зажадав собі права призначати міністрів (Нова іст., 1956, 10); Мене призначили завідувати Житомирською партійною школою (Довж., І, 1958, 17); На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила й громадських опікунів, а землю й хату віддала рідному дядьку Гордію Шолом’яку (Стельмах, І, 1962, 343); // Давати розпорядження кому-небудь виконувати щось. Вилітаючи, він часто призначає командиром досвідченого льотчика, а сам тільки стежить (Трип., Дорога.., 1944, 9); [Гелен:] Ми храм новий збудуємо для нього, «храм згоди» буде зватись. Поки що стоятиме в царськім дворі дарунок [дерев’яний кінь]. (До Деїфоба) Ти призначи сторожу для пошани (Л. Укр., II, 1951, 303); // Посилати кого-небудь за наказом кудись. А звідти вже — куди кого призначать: ..за Іркутськ, в Олександрівський каторжний централ (Донч., III, 1956, 41); — Ну, що? — спитав Федір Іванович, звернувшись до солдата. — В саперний батальйон призначили (Головко, II, 1957, 582).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 619.