ПРИЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЗВА́ТИСЯ, зову́ся, зове́шся, док., розм. Іти на військову службу. — Ми разом призивалися, — пояснив Павло, — а він уже два роки дома (Кучер, Прощай.., 1957, 37); Ото, коли ти призвався у флот і вона здерла з тебе за квартиру майже всі гроші.., то я влаштував їй таку парку [прочуханку], що моя стара на три дні збігла з дому (Логв., Давні рани, 1961, 28); // тільки недок. Відбувати військову повинність. Хлібом не годуй, — дай повчити! От натура! А вже делікатності — і не питай: нема й звання-заводу, а ще ж, певно, й не призивавсь (Довж., І, 1958, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 616.