ПРИЗВИЧА́ЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. призвича́ювати. Після дво-триденного призвичаювання велика рогата худоба з охотою поїдала зелену масу буркуна (Хлібороб Укр., 4, 1964, 34); Діти на селі — поміч.. Піднялись трохи хлопці, — треба їх до діла призвичаїти. От і почалось.. на перший раз для дітвори любе призвичаювання (Мирний, II, 1954, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 613.