ПРИЗБИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до призбира́ти. Павло Житецький обіцяє всі призбирані їм [ним] матеріали лишити мені, щоб я продовжив [продовжував] його діло (Крим., Вибр., 1965, 581); Першим завданням стоїть таке: оволодівати марксизмом-ленінізмом, оволодівати всіма знаннями, призбираними й нагромадженими людством (Тич., III, 1957, 461); Маєточок, призбираний через довгі літа праці, щезав, мов сніг весною (Фр., IV, 1950, 496).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 613.