ПРИЖОВКА́ТИ, а́є, недок., ПРИЖО́ВКНУТИ і ПРИЖО́ВКТИ, кне, док. Ставати злегка жовтим. Шумить під вітром посадка, де-не-де вже прижовкаючи по-осінньому (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 19); А коли прижовкло листя На кущах і деревах, В школу діти понеслися По стежинах і ровах (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 612.