ПРИЖМУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прижму́рити. — Кхе-кхе, — почулося з-за дерева чиєсь нарочите кашляння. Кобзар побачив хитро прижмурені очі й сиву борідку, що смішно стрибала угору-вниз (Жур., Дорога.., 1948, 10); Гриць лежав на постелі жовтий, як віск. Очі мав прижмурені, ніби спав (Март., Тв.. 1954, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 612.