ПРИДІЄСЛІ́ВНИЙ, а, е. Який визначається дієсловом; підпорядкований дієслову. Прислівники найчастіше вживаються для вираження статичної ознаки іншої ознаки — динамічної, тобто виступають у ролі придієслівного означення (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 430); Придієслівне керування.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 606.