ПРИДУ́РКУВАТІСТЬ, тості, ж., розм. Властивість за знач. приду́ркуватий. Кістляве, міцне, з колючим сторожким поглядом з-під навислих брів, воно [обличчя] мало вираз тієї лукавої напускної придуркуватості, від якої можеш чекати всяких несподіванок (Гончар, III, 1959, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 608.