ПРИДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. Прийти, дибаючи. Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас (Шевч., II, 1963, 90); Невідомо звідки, уже під дощем, придибав сюди і дід Остап (Головко, І, 1957, 428); До діда придибав чорногуз, залопотів здоровим крилом, потерся об його ногу (Стельмах, І, 1962, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 605.

Придибати, баю, єш, гл.

1) Приплестись, прійти. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. МПр. 165.

2) — кого́. Встрѣтить кого. Го нераз в полі придибле. ЕЗ. V. 77.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 414.