ПРИГУ́БЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пригу́бити. Свою неприступність для жінок Наливайко шанував без хизування, але глибоко, як релігію вояцьку.. Зайво випитий ківш угорського вина з ніжних рук молодої Барбари, та ще й пригубленого такими устами — ламав священні вояцькі звичаї (Ле, Наливайко, 1957, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 601.