ПРИГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГРОЗИ́ТИ, ожу́, ози́ш, док., неперех. і рідко перех. Те саме, що грози́ти 1. Хазяйка вишиває і що-небудь розказує чоловікові.. Хазяїн прислуха, мовчки й часто оглядається на наймита, прикрикує, пригрожує (Вовчок, 1, 1955, 297); Милується Яша своєю тінню і пригрожує дітворі: — А киш на сідало, малюки!.. (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 207); Степан пригрозив собаці пальцем і обережно пішов уперед (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 65); Першою зі сходки повернулась бабуня. — Знову з бугаєм боровся, шибенику? — пригрозила вона внука (Гончар, II, 1959, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 601.