ПРИГРИ́МНУТИ, ну, неш, док., на кого і без додатка, розм. Гримнути на кого-небудь, дорікаючи у чомусь. Тільки пригримнула [Параска]: спи, — і геть одійшла (Мирний, IV, 1955, 85); — Помовч, — пригримнув на наймичку дід, — не твоє засипалось… (Гончар, І, 1959 351

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 600.