ПРИГОСТИ́ТИ див. пригоща́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 598.

Пригостити, щу́, сти́ш, гл.

1) Прибыть, пріѣхать въ гости. Ми пригостили до Илаша. Федьк. В царя дочку заручили, та й додому пригостили. Гол. IV. 551.

2) Принять какъ гостя, угостить. І ця сестра його пригостила добре. Мнж. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 413.