ПРИ́ГОРЩА, рідко ПРИ́ГОРЩ, і, ж.

1. Обидві кисті рук, напівзігнуті й складені так, що в них можна тримати щось покладене, насипане і т. ін. Бджоли падали на бабу, кидались, як злі собаки, неначе хто обсипав бабу грудочками та дрібними камінцями, хапаючи грудочки жменями та пригорщами (Н.-Лев., IV, 1956, 197); Коли б отак підійти, узяти в пригорщу зло і здушити (Коцюб., II, 1955, 206); Річка в ущелині. Ставши на великі камені, ми з пригорщ напилися кришталево-чистої, студеної води (Мас., Роман.., 1970, 201).

2. Кількість чого-небудь, що вміщається між обома напівзігнутими й складеними кистями. Чужого візьми жменю — твоє будуть брати пригорщами (Укр.. присл.., 1963, 154); Ячменю пригорщ висиплем під вікном: синиці, шпаки поназлітаються (Вовчок, VI, 1956, 226); Сивовусий шахтар у форменому кітелі, з орденом Леніна, обережно розв’язує білу хусточку і висипає на могилу пригорщ донецької землі з блискітками вугілля (Кучер, Дорога.., 1958, 82); * Образно. За вікнами гуло, завивало, в шибки жбурляло пригорщами снігу, а в хаті тепло, затишно (Збан., Незабутнє, 1953, 8).

3. перен. Незначна кількість кого-, чого-небудь. — Ти знаєш, для чого Троянців Злим Грекам попустив побить; Енея з пригорщею ланців Велів судьбам не потопить (Котл., І, 1952, 244); Оттак молотив сердега цілісіньку зиму, а намолотив тільки з пригорщ пшениці (Стор., І, 1957, 31); Доводилося [після війни] вдруге перемолочувати солому і втретє перелопачувати ячні посліди, щоб здобути пригорщ зерна (Вол., Озеро.., 1959, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 598.