ПРИ́ГОРА, и, ж. Те саме, що при́гірок. Чомусь я тепер не можу злізти навіть на невелику пригору без задишки (Л. Укр., V, 1956, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 596.