ПРИГОЛО́МШУЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до приголо́мшувати. У класі враз запала тиша. Це була особлива тиша, приголомшуюча, коли весь клас відчув, що трапилось щось тяжке (Донч., IV, 1957, 450).

2. у знач. прикм. Те саме, що приголо́мшливий. Навіть у морях, здавалося б, вздовж і впоперек вивчених людиною, робляться приголомшуючі відкриття (Наука.., 4, 1963, 39); Ще й сьогодні пам’ятає Бронко, яке приголомшуюче враження зробили на нього перші слова вірша (Вільде, Сестри.., 1958, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 596.