ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГОЛО́МШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Сильним ударом (звичайно по голові) позбавляти свідомості. Удар приголомшив Горпину (Тулуб, Людолови, І, 1957, 142); Уночі ми величенькою каменюкою трохи приголомшили.. вартового (Мур., Бук. повість, 1959, 179); // Приглушувати (звичайно рибу). Часом на гачок ловилась якась велика рибина, і ченцеві тоді доводилося докладати чимало зусиль, щоб приголомшити свою жертву й витягти з води (Донч., II, 1956, 24); // Оглушувати кого-небудь (про гул, шум і т. ін.). Степан Васильович зіскакує з ліжка, його відразу сліпить сонце і приголомшує гуркіт знадвору (Стельмах, І, 1962, 591); За поворотом штрека її майже приголомшив могутній гул підземного водопаду (Донч., Шахта.., 1949, 149); // безос. Так часто буває тихої передвечірньої пори, десь на широкому роздоллі, коли не повійне вітерцем, не обпече спекою, не приголомшить громовицею (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52); // рідко. Приглушувати якісь звуки, шуми. Літній вечір спускався сивим соколом додолу, прохолоджував зрошених потом бадіків, приголомшував співи захриплих пастухів (Черемш., Тв., 1960, 66).

2. перен. Викликати паніку, замішання. [Горлов:] Головне — натиск. Приголомшити і знищити [фашистів]. [Гайдар:] Приголомшувати ми можемо, не раз приголомшували, а от оточити і знищити… (Корн., II, 1955, 21); Кількох гранат було б досить, щоб назавжди спинити її [танкетки] біг, але раптовість удару так приголомшила ворога, що колона змішалася (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 12); // Справляти сильне враження, надзвичайно дивувати. Все зводилось [у театрі Суходольського] насамперед до того, щоб безперестану і чим завгодно розважати, приголомшувати глядача (Минуле укр. театру, 1953, 82); Людину, хоч трохи обізнану в мистецтві, князь приголомшував своїми судженнями (Полт., Повість.., 1960, 410); Крик Тані приголомшив художника. Він стишився, позадкував до виходу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 301); // Несподіваними діями, словами і т. ін. ставити кого-небудь у скрутне становище. Штельмахер глянув на Едіт і вирішив викласти на стіл свій найбільший козир, зразу приголомшити актрису, не давши їй навіть отямитися (Собко, Запорука.., 1957, 164); Зухвалість відвідувача приголомшила начальника управління. Він аж здригнувся від цього оклику, повернув голову до Бачури та й закам’янів на мить (Чаб., Тече вода.., 1961, 35); // Спричинятися до стану пригніченості, розгубленості. Несподіване лихо приголомшило Гната (Коцюб., І, 1955, 24); Світ рожевого цвіту і гарячого бджолиного дзвону з жахливою швидкістю замінила тяжка цілоденна товкотнеча людей, дзвін грошви, шелест розписок, зітхання боржників і гризота з людською бідністю. Це спочатку надовго приголомшило її (Стельмах, І, 1962, 321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 595.