ПРИГО́ДНИЦТВО, а, с., літ. Те, що пов’язане з пригодами (у 2 знач.). Елементи пригодництва займають помітне місце в оповіданні О. Копиленка «Сенчині пригоди» (Іст. укр. літ., II, 1956, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 594.