ПРИГНІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИГНІТИ́ТИСЯ, ічу́ся, і́тишся, док.

1. Ставати пригніченим (у 2 знач.). Коли Терезка зникла за дверима, Брановський трохи пригнітився, що Терезка кинула йому такий короткий «добрий день» і пішла (Томч., Готель, 1960, 232).

2. тільки недок. Пас. до пригні́чувати. Овес вистигає не одночасно з горохом, до того ж горох пригнічується вівсом (Колг. Укр., 11, 1961, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 592.