ПРИГНУ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригну́ти. Вони стояли на греблі біля самого шлюзу і дивилися, як срібна стьожка води спокійно котиться по густій зеленій щітці пригнутого до землі верболозу (Чаб., Тече вода.., 1961, 183); Захистити пагони малини від обмерзання можна, якщо їх пізно восени пригнути до землі. Кінці пригнутих пагонів зв’язують шпагатом (Колг. Укр., 10, 1960, 33).

2. у знач. прикм. Який пригнувся, нахилився. Гарячі жнива. Біліють скрізь сорочки пригнутих женців (Вас., II, 1959, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 593.