ПРИГНО́БЛЮЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до пригно́блювати. Ночами Ольга чула безперервне шлапання його нічних пантофлів. У цій безкінечній його мандрівці по кімнатах було щось страшенно пригноблююче (Галан, Гори.., 1956, 21).

2. у знач. прикм. Те саме, що гнітю́чий. Місто Харків, особливо ж вулиці, якими йшов, зробили на мандрівника пригноблююче враження (Гжицький, Вел. надії, 1963, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 593.