ПРИГНА́ТИСЯ, прижену́ся, прижене́шся, док., розм. Те саме, що примча́ти. Та нехай воли живі будуть, а щоб плуг поламався, Щоб мій милий чорнобривий додому пригнався (Нар. лірика, 1956, 188); Прикотила карета молодого Олександра Конецпольського.. Він уже давно залицявся до молодої Замойської і пригнався за нею через степи аж до Лубен (Н.-Лев., VII, 1966, 80); Поляна була в такій глушині, що ніхто з людей сюди не заходив. Тільки прибіжить іноді з гущавини зайчик та поскубе зеленої травиці, приженеться сполохана сарна (Козл., Мандрівники, 1946, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 591.