ПРИГЛУ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до приглу́шувати. Він буквально розцвів, і те, що всі роки скипало в його душі, приглушуване шкільною схоластикою, вирвалось назовні, забуяло (Кол., Терен.., 1959, 160); Почуття невижитого, вічно приглушуваного старшими товаришами юнацького пориву, незаспокоена і тим пекучіша туга за справжньою діяльністю, гідною революціонера, шарпали Бронкове серце (Вільде, Сестри.., 1958, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 589.