ПРИГЛУ́ХЛИЙ, а, е. Злегка глухий, глухуватий (про голос). То був втомлений, приглухлий голос старого чоловіка (Загреб., Диво, 1968, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 589.