ПРИ́ГИНЦЕМ, присл., розм. Те саме, що при́гинці. Ще з кілометр йшли [Галя і Датико] перебіжками, пригинцем, потім пішли поруч, обережно, скрадливо, але на повний зріст (Збан., Між.. людьми, 1955, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 588.