ПРИГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пригаса́ти. На постелі з дубового листу круг пригасаючого багаття сиділи люди (Кучер, Пов. і опов., 1949, 19); Гострі пахощі свіжого хліба зродили в пригасаючій свідомості [Володі Сибіряка] дорогі видіння рідного краю (Коз.. Гарячі руки, 1960, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 586.