ПРИГА́РА, и, ж., діал.

1. Присмак диму, гару в пригорілій рідкій їжі. Молоко з пригарою.

2. Сивушне масло. Одгонить пригарами горілка (Сл. Гр.).

3. Загар. Сонячна пригара зійшла з її повного обличчя — біле воно в неї та рум’яне (Мирний, IV, 1955, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 586.

Пригара, ри, ж.

1) Пригорѣлыя части кушанья.

2) Сивушное масло, гарь (о водкѣ). Одгонить пригарами горілка. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 410.