ПРИВІ́ЛЬНО. Присл. до приві́льний. За рікою привільно, широко розкинулось зелене Забужжя (Стельмах, II, 1962, 188); Ні дід, ні баба кавунів не сіяли, вважаючи, що на артільному баштані їм привільніше живеться й ситніше (Гуп., З горіха.., 1967, 140); Уперше в цьому році загримів грім.. Розкотилося, розляглося — широко, привільно… (Гончар, III, 1959, 394); // у знач. присудк. сл. Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині й потопа виднокруг… (Тич., 1, 1957, 7); Любо, привільно В тишу гулять… (Граб., І, 1959, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 574.