Про УКРЛІТ.ORG

приволікати

ПРИВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш і ПРИВОЛІКТИ́, о́чу, оче́ш; мин. ч. приволі́к, локла́, ло́ і лікла́, ло́; док., перех., розм.

1. Волочачи по якійсь поверхні, доставляти кого-, що-небудь кудись. — Чого воно [сонце] так тихенько котиться?дума [Оксана] собі. — Коли б я здужала, я б його швидше приволокла аж геть туди до ліска (Кв.-Осн., II, 1956, 438); Зав дістав і приволік Жерстяну трубу весною — В два обхвати шириною. Тринадцять метрів висота! (С. Ол., Вибр., 1959, 291); // Приносити на собі когось важкого або щось важке, великого розміру, що торкається землі, волочиться по ній. Коли Сагайда приволік його на своїй спині через дамбу, якось нікому не вірилось, що це лежить, підпливаючи кров’ю, не хто інший, а саме Іван Антонович (Гончар, III, 1959, 374); — Дуже жаль, що ви не можете піти зі мною, а то приволокли б завтра волохатого [ведмедя] (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 60); // Ледве пересувати (ноги, чоботи і т. ін.). [Дід Северин:] Наробиться, на сонці напечеться, насилу ноги додому приволоче; тільки ж вулиця загомонить, то де тая в його й сила візьметься: так немов і не ходило й не робило! (Вас., III, 1960, 62); — Чоботи он приволік, як хлющі. Завтра засохнуть, як взуватимешся? — Водою розмочу (Тют., Вир, 1964, 104); * Образно. — Кажуть: в Америку їдь, там щастя, там рай! І їздили, і ходили, та ледве назад ноги приволокли (Чорн., Визволення, 1949, 141).

2. тільки док., розм. Силоміць привести кого-небудь із собою. Трьох священиків приволокли на майдан. Вони були убогі та нужденні (Н.-Лев., VII, 1966, 165); Коли старий сотник, попрощавшись з молодою дружиною, вирушив у похід, щоб спіймати розбійника Гаркушу і на аркані приволокти його до двору, челядник доповідає, що прибув якийсь козак (Збірник про Кроп., 1955, 272); — Е, то ти той самий Омелько, що пашу Трапезондського викрав з його власного палацу і в табір козацький приволік? (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 176); * Образно. Прийшов [Осел], на гору зліз, низенько поклонився, А Громовик до його обізвавсь: «Чого це ти тут опинився? І як це ти сюди пропхавсь?» «Приволокла лиха година!» (Гл., Вибр., 1951, 136); // зневажл. Привести за собою (військо, загін і т. ін.). Пан Яскульський — і пройдоха, і зух,вилазив по Бахчисараю та Царгороду, закупив башів у султана та й приволік сюди татарву (Стар., Облога.., 1961, 9); Його піймали [партизани]. Він утік, Фашистів роту приволік (Воронько, Тепло.., 1959, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 579.

вгору