Привичати, ча́ю, єш, сов. в. приви́чити, чу, чиш, гл. Пріучать, пріучить. Го він так привичив. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 409.