ПРИВИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм., рідко. Те саме, що привика́ти 2. З ким не зналась — повінчалась, Мушу привикаться (Чуб., V, 1874, 186); Деякі з його камратів сміялися й говорили, що спочатку все буває смутно, але пізніше привикається до всього (Коб., II, 1956, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 572.