ПРИВА́ТНИК, а, ч. Приватний торговець, підприємець, власник. Приватник граф продав державі каміння, яке протягом тисячоліть вимивали дощові води з землі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 36); Йшов [Микола] до цього саду з метою обікрасти.. приватника, який наживається на садовині (Збан., Курил. о-ви, 1963, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 569.