ПРИВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док., розм.

1. Нахиляючись, притулятися до кого-, чого-небудь. Немов стомившись, привалилася до стіни пузата почорніла шафа, вона вже стоптала свої ніжки, стояла на підпорках (Збан., Малин. дзвін, 1958, 18); Вадим, виглянувши у вікно, побачив Анатолія, що стояв, привалившись спиною до дерева, і непорушно наглядав за Клариними вікнами (Руд., Остання шабля, 1959, 109).

2. тільки док., чим. Засипати, завалити себе чим-небудь. Порожньо стало їй в усім світі. Ще й без того не радісно жилося, а тепер уже й зовсім. Мов закопалася по шию в могилу, привалилася землею (Хотк.., II, 1966, 90).

3. тільки недок. Пас. до прива́лювати 1, 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 567.