ПРИВА́БЛИВО. Присл. до прива́бливий. Нова людина епохи соціалізму зримо й привабливо встає з сторінок романів і оповідань, написаних Гончарем (Про багатство л-ри, 1959, 231); Перед очима впереміжку стояли тіні минувшини і теперішні хати лісовиків, що так привабливо біліли поміж деревами (Стельмах, І, 1962, 423); Кімнату, в якій працював гурток, було обставлено так привабливо для юнацького серця (Донч., V, 1957, 365).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 566.