ПРИВА́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прива́бити 1, 2. Маленька жовтава лісова мишка вибігла зі своєї норки [нірки], приваблена теплом і лісовою тишею (Фр., VI, 1951, 149); Рухаючись цілими ордами, вони [народи зі Сходу] осідали в степу поблизу Дніпра, приваблені рибою, гарним підсонням, розкішними травами та хлібами (Коцюба, Нові береги, 1959, 139); Нерідко можна було бачити біля цього пам’ятника древньої архітектури і туристів, які, приваблені написами на цій споруді, намагались прочитати стертий дощами та людськими пальцями текст (Вільде, Сестри.., 1958, 516).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 565.