ПРИВ’Я́ЗКА, и, ж., спец. Дія за знач. прив’яза́ти, прив’я́зувати 4. Того ж вечора, після прив’язки батареї, Григорій з зв’язківцем Рязановим.. проводив кабель (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 526); На стадії складання робочих креслень топографічний план необхідний для точної прив’язки проекту споруд до місцевості та підготовки геодезичних даних (Інж. геод., 1959, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 582.

Прив’язка, ки, ж. Снурокъ, веревочка или что либо подобное, употребляемое для привязыванія, напр. красная гарусная нитка, которой гуцулки связываютъ концы своихъ косъ. (Шух. І. 135), веревочка, которой постіл привязывается къ ногѣ. Прив’язку біля постола обірвав. Волч. у. Шила сукню та й укоротила, шила черевички та й помалила, а остаточки — на підп’яточки, а обрізочки на прив’язочки. Грин. III. 47.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 410.