ПРИБІ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм., рідко. Збіднювати що-небудь, позбавляючи якихось рис, особливостей. Левко навмисне в думках прибіднює, вкорочує душу чоловіка (Стельмах, І, 1962, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 558.