ПРИБІ́ДНЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. прибі́днювати і прибі́днюватися. Додам без непотрібного прибіднювання, що своїм творчим доробком я особисто задоволений (Літ. Укр., 29.XII 1967, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 558.