ПРИБРЬО́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Повільно прийти кудись по чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоту і т. ін.). Уранці в село прибрьохали [заробітчани] по грязюці, з попідкачуваними холошами (Головко, II, 1957, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 563.