ПРИ́БРАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до прибра́ти. Він стояв посеред великої, гарно прибраної світлиці та й дожидав, коли його хвалитимуть (Март., Тв., 1954, 195); День народження Платона Кречета. Урочисто прибраний стіл чекає на гостей (Корн., І, 1955, 85); Чорніли ріллі, і сухим листям шелестіла не прибрана ще кукурудза (Коцюба, Нові береги, 1959, 231); Хлопці ходять по коридорах, прибраних у квіти, з килимами на підлозі (Багмут, Щасл. день.., 1951, 107); Пізнав [Матвій] і дочку Анничку, що сиділа закосичена під прибраною ялинкою за столом (Ірчан, II, 1958, 309); Він подав їм руку, прибрану в червоняву рукавичку (Коб., Вибр., 1949, 350); Образно. Вербу не впізнати.. Кожна галузка прибрана в іній, і діамантовий пил іскриться, грає (Ю. Янов., І, 1958, 328); // при́брано, безос. присудк. сл. В канцелярії у їх було прибрано, як на свято (Вас., IV, 1960, 25); На столі було гарно прибрано (С. Ол., З книги життя, 1968, 24); В ім’я чого і кому на спогад прибрано саме таку, надто пам’ятну Саїдові, позу для цього портрета? (Ле, Міжгір’я, 1953, 118); В них [українських піснях] слово до слова так прибрано, мов вони обточені довгою працею великого артиста (Драг., II, 1970, 94).
2. у знач. прикм. Який прибрався, гарно, охайно одягся. Вгледівши несподівано в гостинній [вітальні] Ломицького, парадно прибраного, вона підвелась з місця (Н.-Лев., VI, 1966, 24); Дівчина.. по-святковому прибрана, у вишитій сорочці, з новою синьою стрічкою в гарній русій косі (Вас., IV, 1960, 26); Охайна, прибрана, в білій чистій хустинці, сидить [Дорошенчиха], жде (Гончар, Тронка, 1963, 44).
3. у знач. прикм. Не властивий кому-небудь, не звичайний для когось. Тиша вже знав, що і хода [отамана], і спокійна міна на обличчі — все це прибране, а про себе він теж гризеться якоюсь невідступною думою (Панч, На калин. мості, 1965, 107); Бузина підвівся. Скинув з себе прибраний блазенський наряд (Загреб., Диво, 1068, 444).
При́бране ім’я́ (прі́звище, прі́звисько) — несправжнє ім’я (прізвище, прізвисько), псевдонім. В стародавній Греції.. вже була відома форма маскування письменників при допомозі прибраних, вигаданих імен (псевдонімів) (Рад. літ-во, 7, 1967, 50); Собакар привів з собою до війська більше півтори сотні козаків і записався в курені на прибране прізвисько (Добр., Очак. розмир, 1965, 403); При́браний ба́тько (при́брана ма́ти, при́брані батьки́ і т. ін.), діал. — названий батько (названа мати, названі батьки і т. ін.). Олена розпорядилася, щоб Мариня заварила свіжої натуральної кави. Пам’ятала, що колись цим засобом протвережувала її прибрана мати свого чоловіка (Вільде, На порозі, 1955, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 562.