ПРИБИ́ТІСТЬ, тості, ж., розм. Властивість і стан за знач. приби́тий 2. В Таниній мові, в усьому її поводженні постійно вчувається немовби якась прибитість (Смолич. День.., 1950, 247); В усій його постаті почувалась прибитість, млявість (Хижняк, Невгамовна, 1961, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 557.