ПРИБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. Який міститься, розташовується на березі, поблизу, вздовж берега. Валом хвилі.. плещуть, миготять, сонце грає, прибережні верби віттям їх пестять (Фр., XI, 1952, 177); Прибережні луки були сірі від роси (Тулуб, В степу.., 1964, 85); Найбільше буває водоростей у прибережних водах, але в значних кількостях вони зустрічаються і у відкритих морях (Наука.., 1, 1960, 24); // Який живе на березі, поблизу берега. Від злості та натуги ніжна мова італьянська [італійська] так спотворилась, мов хижих прибережних чайок крик (Л. Укр., І, 1951, 310); Прибережні люди були здивовані давно не баченим напливом плотів (Коцюба, Нові береги, 1959, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 552.