ПРИА́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Супроводжувати яку-небудь дію вигуками «ах». Від радості, що зараз закурить, враз пожвавішав [Кузьма]: притупував чобітьми, приахкував, прицмокував і навіть пересмикував плечима (Тют., Вир, 1964, 111); Намацавши серед посуду глечика, він перехилив його і почав смачно пити і приахкувати (Хор., Незакінч. політ, 1960, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 551.