ПРЕЧУДО́ВО, розм. Присл. до пречудо́вий. Вода фонтана, що злітає вгору, досягнувши вишини, знову повертається вниз і при падінні своєму пречудова жахтить, переливається цвітастим ізмарагдом [смарагдом]… (Тич., III, 1957, 201); Подеколи серед дельфінів зустрічаються «професори», як називають їх рибалки. Вони пречудово знаються на всіх тонкощах відлову: попри шум та гуркіт пропливають попід суднами й утікають в море (Наука.., 2, 1967, 20); // Надзвичайно. Над озером відграється [відбувається] пречудова хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні і на загладу гнобителям (Фр., II, 1950, 76); // у знач. присудк. сл. — Навіть в окопі, коли не розстебнусь, то не засну як слід. Розстебнеш усього два гудзики, а наче роздягнешся догола і лежиш дома на подушках. Пречудово! (Гончар, III, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 549.