ПРЕЧУ́ДНИЙ, а, е, розм. Те саме, що пречудо́вий. Пречудний ранок був, сміялось небо, Співали пташки, ..Іскрилася роса на всіх листочках (Фр., XIII, 1954, 220).

ПРЕЧУДНИ́Й, а, е, розм. Дуже чудни́й. [Маня (між тим ухопила газету і погляділа):] Його портрет.. А збоку замість біографії, адіть, яка нотатка, — пречудна нотатка, слухайте! (Фр., IX, 1952, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 549.