ПРЕЧИ́СТО, розм. Присл. до пречи́стий 1. Сонечко зійшло, та так ясно і так пречисто… (Кв.-Осн., II, 1956, 458).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 548.