Пречиста, тої, ж. Пречистая. Эпитетъ Богоматери. Благослови, Боже, Пречиста Госпоже. Мил. Св. 3. Безъ существительнаго употребляется въ значеніи: Богоматерь, также образъ Богоматери и нижепоименованные праздники въ честь ея. Ой там ішла Пречистая, Пречистая Мати Божа. Чуб. ІІІ. 367. На Иордані тиха вода стояла, там Пречиста свого сина купала. Чуб. III. 449. Перша Пречиста. Успеніе Пресв. Богородицы (15 августа). ХС. I. 78. Друга Пречиста. Рождество Пресв. Богородицы (8 сентября). ХС. І. 78.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 405.

Пречи́ста —

1) = Пресвята́ [Ді́ва] — Богородиця, Матір Божа; також уживається як епітет Бого­матері (Пречи́ста (Непоро́чна) Ді́ва Марі́я, Пречи́ста Ма́тір (Ма́ти) Бо́жа). Ой там ішла Пречистая, Пречистая Мати Божа (П. Чубинський);

2) народна назва трьох календарних християнських свят: (Пе́рша Пречи́ста — 15/28 серп­ня — день успіння (смерті) Богоро­диці, тому й має назву ще Успіння, тобто Матір Божа нібито заснула на якусь хвилину, а тоді, наче сон, скинула з себе мертвотність гробу, побачивши безсмертне життя і Господню славу; точної дати смер­ті Богородиці ніхто не знає, місця поховання теж; за традицією, все вказує на Єрусалим, на Сад Гетсиманський; Дру́га Пречи́ста — 8/21 вересня — день Різдва (наро­дження) Богородиці; Тре́тя Пречи́ста — 21 листопада / 4 грудня — Введення в Храм Пресвятої Бого­родиці, або, в народі, Введення; з Першої Пречистої (пори закінчен­ня жнив) починали сіяти, настава­ло «молоде» бабине літо, погода на яке віщувала й погоду на «старе» бабине літо, що наставало через два тижні; з Другої Пречистої (свята врожаю) можна було засилати сватів, звідки вислови: «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста», «Як прийде Пречиста, стане дівка речиста»; зі святами пов’язують зміни в природі, — «Перша Пречиста жито засіває, Друга — дощем поливає, а Третя — снігом покриває», «Прийшла Пер­ша Пречиста — одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста — взяла комара нечиста, а прийшла Третя Пречиста — стала діброва безлиста». Перва Пречиста любить паляничку м’якеньку, а Дру­га — сорочку біленьку (М. Номис); Як прийшла Пречиста — надворі чисто, як прийшла Покрова — на дворі голо (приказка); Внесе Пре­чиста — не винесе й нечиста (при­казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 479.